Чернігів вперше згадується в 907 році в договорі Русі з Візантією, коли київський князь Олег, стверджуючи свою перемогу над греками, зобов'язав їх «даяти суклады на русския грады, первое же на Киев, та же на Чернигов, на Переяславъ, на Полотсък, на Любечъ и на прочия грады; по тем бо городам седяху велиции князи под Олгом сущи».
Археологи налічують на його території не менше чотирьох найбільш старовинних городищ, що представляли собою невеликі родові фортеці, відділені одна від одної глибокими ярами Болдіних гір. Археологічні матеріали цих поселень відносяться до VII століття, і в 1992 році відзначалося 1300-річчя міста. Чернігів швидко ріс та розвивався і незабаром перетворився в багате і добре укріплене місто, яке могло гідно суперничати з Києвом. Про це свідчить перша письмова згадка про Чернігові у 907 році як про велике місто, яке значилося другим після Києва.