Село вперше зустрічається в історичних джерелах у другій половині 18 сторіччя.
Першим архівним документом про село є «Метрическая книга Св.-Успенской церкви» за 1774–1817 роки, що зберігається у Центральному державному історичному архіві в м. Києві.
У XVIII ст. село було поділене на дві частини і мало дві церкви: Успіння Пресвятої Богородиці, побудовану 1708 року, та Різдвяно-Богородицьку, побудовану 1764 року[1].
За указом імператора Павла від 31 січня 1798 р. с. Концеба в складі Савранського маєтку було подароване графу Івану Петровичу Салтикову в довічне спадкове володіння. Незабаром граф продав свій маєток родині Ржевуських.
1831 року село було конфіскована у Ржевуських за участь графа у польському повстанні.
Від 1836 р. до 1865 р. село відносилось до військових поселень[2]
Північніше села, на правому березі річки Савранка знайдено поселення ранньоскіфського часу (VI–V століття до н. е.) та черняхівської культури (II–IV століття н. е.)[2