Мария Кулешова

11422490

peppicool

Нет

Нет

Открытый профиль

9 месяцев назад (Веб-версия)

Нет

https://vk.com/peppicool

Мария

Кулешова

Нет данных или скрыто

*Рысь*

Женский

01 января 1995 (29 лет)

Українська

Нет данных или скрыто

Max Denisov, Керри О'кейси

Мила Кулешова, Катерина Сафонова

Катя Мирошниченко, Доброгнев Александрович, Любомир Рись, Дарья Захарова

Нет данных или скрыто

Нет данных или скрыто

Нет данных или скрыто

Киев

Киев

Нет данных или скрыто

Нет данных или скрыто

uyavna_iolya@livejournal.com

uyavka

Нет данных или скрыто

Нет данных или скрыто

Нет данных или скрыто

Нет данных или скрыто

Умеренные

Православие

Ум и креативность

Дети, весна и стулья)))

Семья и дети

Компромиссное

Положительное

Вчуся поки, сподіваюся на краще та спваю у ліфтах, мабуть це хвороба якась? Співати у закритих приміщеннях, чи коли поїзд їде і шумить кричати:) Придумую етюди, зараз якось особливо не пре, яле як попре, то вже преее:)

Та впринціпі якось я не дуже їх помічаю. я більше люблю російські фільми, вони рідніші і менше пафосні, а ще там є розум)) Дуже люблю старі раднські фільми, З О. Абдуловим, Янковським (улюблені актори), Муравйовою. Люблю пригоди Шурика, люблю історичні фільми та фильмі про життя, не можу без ридання дивитьися Білого Біма та короля лева. Люблю Леонова, Гафта, Гребенщикова, Короче багато акторів, але якщо виникає питання, куди піти, в кіно, чи в театр, що я виберу?:)) Звісно театр. Театр це мій наркотик

Та впринціпі якось я не дуже їх помічаю. я більше люблю російські фільми, вони рідніші і менше пафосні, а ще там є розум)) Дуже люблю старі раднські фільми, З О. Абдуловим, Янковським (улюблені актори), Муравйовою. Люблю пригоди Шурика, люблю історичні фільми та фильмі про життя, не можу без ридання дивитьися Білого Біма та короля лева. Люблю Леонова, Гафта, Гребенщикова, Короче багато акторів, але якщо виникає питання, куди піти, в кіно, чи в театр, що я виберу?:)) Звісно театр. Театр це мій наркотик.

Та різне, рок, фольк, Джаз, блюз:) Коли як:)

100 питань дорослому, Інтуіція, Хочу все знати з Михайлом Ширвиндтом

Мене вбиває оповідання Климко Григіра Тютюнника, Люблю вірші Жака Превера, Люблю Ірванця, Люку Дешвар Іздрика, Пратчета, Фрая, Сподовбався дуже роман Булгакова, "Майстер і Маргарита", Маленький принц, дуже мила книжка) Люблю також Андерсона. здається все перечитала, О. Генрі

Підлітки. . Важке повітря змішували з димом.. Самотні..юні..на жорстких диванах.. Потерті стіни..тонкі вікна..зимно.. Кожен мовчав..і тільки вічність в планах.. Нічого спільного..крім довгого мовчання.. Бажання щастя..пачки сигарет.. Закінчили..пішов етап зникання.. Кожен в собі..всі почуття в конверт.. Гримуча суміш музики і сліз.. Кожен тримався..кожен ще чекав.. Тягар на душу венами заліз.. І там прижився..сіллю розсипав.. А кожен з них колись когось любив.. Допоки не розбилися..об небо.. І кожен п"яним криком говорив.. Що їх давним давно землі не треба.. Але були..на рівні "до" і "до".. Замолоді для будь якої смерті.. Грішили дико..вже пізнали зло.. Такі ще юні..та жорстокі..вперті.. Блукали містом..існували пусто.. Чогось хотіли..їм ще снились сни.. Кутались в пальта..в гаманцях негусто.. Діти давно минулої весни.. Просили милостиню..в неба..тільки в неба.. Молились через сльози що з очей.. А пересічним їх біди не треба.. По душах покалічених людей.. Їх просто било..рвало на частини.. Злом по серцях пройшло нерозуміння.. Байдужість небом даної людини.. Впустила розпач в душу..як коріння.. А їм би дива..хоч на кілька днів.. Вдихнути щастя..щастя а не дим.. З них кожен своїм болем захворів.. Ще вірять в Бога..проклинають ним..

Shayia, CS, Вормс, Танчики, Мафію, В дитинстві була класнюча гра, через резинку стрибати, помните?:) І була така классная штука, Десяточка, Об стінку мяч набивати, спочатку обома руками, потім однією, потім іншою, і так далі:) Я ніколи не вигравала:( Люблю грати в карти, в слова, в ерудит, у Моровінд, и напевно ще щось..... Так! Коли лежить купа паличок. і потрібно іх почерзі витягувати, так що б ні одна в купі не поворухнулась:)

Дорогой мой воображаемый друг, порождение бесконечного сна, я пишу тебе рассказать, что у нас наступает весна, и, хотя на субботу обещают минус шестна- дцать, меня не обманешь - я чувствую, как со дна бесконечной реки поднимаются теплые воды. До апреля два месяца - что там той непогоды. Дорогой мой друг, придуманный мной с тоски, в духоте одинокого лета, когда виски каждым утром ломит от выпитого вина, дорогой мой друг, я пишу, что у нас весна, и она - одно, что спасает от темноты, даже если она придумана, как и ты. Дорогой мой воображаемый друг, ты уже семь дней все молчишь в моей голове, и в глазах темней, и, хотя слова - не более, чем слова, иногда мне кажется, что взорвется моя голова, если их не будет. Но, дорогой мой друг, не тревожься. Не стоит печалиться из-за разлук. Иногда мне кажется - ты ушел из моей головы, поселился на Кипре. Или в районе Москвы, или даже по этому городу ходишь, снега кляня, где-нибудь совершенно невдалеке от меня. Дорогой мой друг, ты видишь, что я лечусь, это больше не едкая горечь, а просто грусть, обезвоживанье. Мороз. Авитаминоз. В горле когти кошачьи или заложенный нос. Дорогой мой друг, не тревожься - я посещаю врача, пью таблетки вовремя и вместо кофе - чай. Я желаю счастья тебе - там, в твоей Москве (или где ты?). Но не забыть о нашем сродстве. Ибо ближе мы братьев, любовников - так вовек. Пустота, пустота, пустота в моей голове. Дорогой мой воображаемый друг, если я доживу до весны настоящей, если увижу траву и зеленые ветки - ты заходи на чай. Разнеси мне голову выстрелом. Выручай.

Нет данных или скрыто

Нет данных или скрыто