коли знаходиш у мені любов
так бережи її
коли знаходиш у мені спокій
так бережи його
коли у мені проростаєш паростком
невеликою вірою так довіряй як останньому
я заради тебе ладен на все
на все
(Роман Штігер)
В мені живуть моря і кити — дивні створіння
ті, що заповнюють тишу вночі,
коли сплять старенькі трамваї
і, певно, сполохані зграї.
залишені десь в глибині,
тихо сплять вірші. в мені....*
Велике серце, як океан, ніколи не замерзає*
...за хвилину до того, як з'явишся ти,- я тебе передчую...*
...і летимо...як сонць мільйони...!!!
Падаючи вниз, зі швидкістю світла, він розумів що все те, що знав колись, ніщо у порівнянні з тим, що він відкрив для свого сприйняття зараз...
Коли я побачив уперше по-справжньому твої очі
І відбиття в них себе єдиного, не вигаданого іншими,
- я народився знову…(Покальчук)
Все, що народжується в серці, назавжди в ньому залишається*
Ти вір в життя і будь собою...:)
Сьогодні...завтра...зараз і завжди...*
Ти світишся
немов би наїлася літа
ти проціджена
ніби рентгеном просвічена
така свята така необдумана мною
чекала весну мов на спасіння... (Штігер)
Ти ніби зовсім поряд...*
зустрінемось там...де сходить сонце.....*
Ти побачиш...закрий очі і відкрий серце...*
Любимые игры
Нет данных или скрыто
О себе
drududu=)
Якби спогади були маленькими шматочками тканини, я б фарбувала щасливі в яскраві літні тони і зшила б з них велику клаптеву ковдру*
сонце,посміхнись...бо у неба твої очі=)
Колись вона була настільки красива, що їй заздрили квіти в полі, які тільки простягли свої голівки до сонця. Її посмішка була завжди і всюди, закривши очі, я бачив саме її усміхнену і таку прекрасну, відкривав і вона була переді мною, така справжня і щира. У нас майже ніколи не збігалися думки, проте я її кохав. Кохав просто за те, що, дивлячись в очі, я вбачав безмежний океан, в якому легко потонути, і я потонув, її вуста були наповнені добром, бо вона завжди говорила прекрасні слова. І мала голос, який завжди було приємно чути. Саме тоді, я зрозумів,наскільки мені пощастило...*