Роман Ромашко

Я люблю свою дружину та сина!!!!!!!!!!!!!!

Фотографии профиля (42)

Смотреть все

Фотографии со стены (73)

Смотреть все

Основная информация

Идентификатор

142538299

Домен

id142538299

Верификация

Нет

Огонёк

Нет

Настройки приватности

Открытый профиль

Последнее посещение

11 лет назад (Веб-версия)

Бан и удаление

Нет

Вконтакте

https://vk.com/id142538299

Общая информация

Имя

Роман

Фамилия

Ромашко

Отчество

Нет данных или скрыто

Пол

Мужской

Дата рождения

24 июня

Языки

Українська

Семейное положение

Женат

Дедушки и бабушки

Нет данных или скрыто

Родители

Нет данных или скрыто

Братья и сёстры

Нет данных или скрыто

Дети

Нет данных или скрыто

Внуки

Нет данных или скрыто

Контактная информация

Страна

Нет данных или скрыто

Город

Львов

Родной город

Самбир

Моб. телефон

Нет данных или скрыто

Доп. телефон

Нет данных или скрыто

Сайт

Нет данных или скрыто

Skype

Нет данных или скрыто

Instagram

Нет данных или скрыто

Facebook

Нет данных или скрыто

Twitter

Нет данных или скрыто

LiveJournal

Нет данных или скрыто

Жизненная позиция

Политические предпочтения

Нет данных или скрыто

Мировоззрение

Нет данных или скрыто

Главное в людях

Нет данных или скрыто

Источники вдохновения

Нет данных или скрыто

Главное в жизни

Нет данных или скрыто

Отношение к курению

Нет данных или скрыто

Отношение к алкоголю

Нет данных или скрыто

Интересы и увлечения

Деятельность

я одружений в мене э син( я люблю ых вони це все що в мене э)

Интересы

http://www.rutor.org/games

Любимые фильмы

Нет данных или скрыто

Любимая музыка

Нет данных или скрыто

Любимые телешоу

Нет данных или скрыто

Любимые книги

Нет данных или скрыто

Любимые цитаты

А ти не бачиш і не чуєш болю, Що серцю залишив ти по собі... Покинуту розбиту душу кров'ю На пам'ять лиш мені ти залишив. І спогоди щодня гостріші леза, Все ріжуть, ріжуть, не заснуть... І ці солодкі сподівання про те "разом" Ніяк спокою серцю не дають. Так просто все скінчилося, так просто.. І ти мене напевно вже забув. А я тебе чекаю і сьогодні, Адже прощай так і не злетіло з твоїх уст... І ця надія наскрізь убиває, А віра каже будем жить.. Та час минає, час минає.. І телефон чомусь закрився і мовчить.. Ця пустота ніяк не помирає, А я не бачу більше сенсу жить.. І день за днем минають як по краю.. Скажи, чому так легко відпустив???

Любимые игры

Я кину все. Я вірю в кілометри — обвітрені, задихані і злі. Багато їх у матінки Деметри, Котра була богінею землі. О, розмотай шляхи мені, богине! Світ за очі від себе забіжу. Рятуй мене, врятуй мене, бо гине моя душа, задивлена в чужу. Так ніжно, так беззахисно, так віддано, так всупереч тверезому уму. Врятуй мене розлукою і віддалю, — ні спогаду з тобою не візьму. В гірких оазах сонячної цедри, де грім тримає зливу в рукаві, де тільки версти, дерев’яні зебри, пасуться в запорошеній траві, — хай буде степ, хай буде ліс і гори, хай вибухне земна твоя пралють, коли лихі на око семафори мені дорогу смутком переллють!

О себе

А я хочу до тебе у сон, Щоб відчути твоє тепло, Бо так холодно за вікном... Тут немає твоїх долонь.... А я вірю у нас разом, Бо тебе відчуваю крізь скло, Яким ранена наша любов, Що єднає нас удвох... А я знаю, що ми с тобою Подолаємо все любов'ю, За чеканням прийде те щастя, Так омріяне в твіїй ласці!!!!!!