▪♥▪Кохання. Воно не має меж... Ми або наповнені цим почуттям, або позбавлені його. Ніколи не говоріть, що розлюбили. Ви навіть не закохувалися! Ви не допомоги потребуєте, а правди. Любов не рахує ні часу, ані відданих сил. Любов не живе три роки! Це саме пристрасть, після якої любов або проходить, або ні. Намагайтесь сприймати її як цінність, яку постійно треба оберігати, а не як річ, яку ви отримали і з часом викинете. Вмійте гідно приймати і не розпорошуватися на дрібниці. Вмійте терпляче чекати, вмійте відчайдушно боротись! До безтями, з останніх сил. Насолоджуйтесь моментами, коли піднімаєтесь вище неба на крилах слів любові. Їх у нас і так мало, а ми ще більше обмежуємо себе своїми підозрами, розрахунками, гордістю. Навіть якщо ваші дороги розійдуться, не треба шкодувати, остерігатися, нехтувати. Завтра її може не стати, завтра можеш піти сам. І у нас більше ніколи не буде шансу зізнатися у почуттях. Треба просто кохати і страждати. Палати, як лава вулкану, любити трепетом, як лагідний весняний дощ. Не боятись ані слів, ані безповоротності вибору. Не боятись жити. Не боятись ПОКОХАТИ ЗНОВУ!
"особисто Я особисто ТОБІ"▪♥▪
▪♥▪Наші роздуми, мабуть, можна порівняти із глобальними катаклізмами. Якщо з ними надто загравати, то вони з часом затьмарюють свідомість, спалюють душу і віднімають здоровий глузд. Тобі тоді залишається панічно пручатись у межах зони ризику без найменшого шансу на евакуацію.
Висновок:
Думки – головний подразник усіх хвороб.
Тому періодично їх потрібно провітрювати…▪♥▪
▪♥▪Що таке «бути дорослим»? Тим, ким завжди так мріють стати діти. Що вони шукають в майбутньому?
Раніше я думала, що певну свободу і відчуття самостійності. Коли досягнула цього бажання, то зрозуміла сумну реальність: «Дорослий - означає залежний», і ця залежність зв’язує нас набагато міцнішими тенетами ніж раніше.
Абстрагуватись - означає боятись, і саме це зветься «бути дорослим»▪♥▪
▪♥▪Навчитись радіти стабільності та відсутності новин
уважно слідкувати за диханням
прислухатись до серцебиття
та інколи вимірювати температуру
перестати
складати плани і згадувати невдачі
тобто
не зазирати та не оглядатись
натомість спостерігати і вірити
інколи
лікуватись вином
інколи розмовами
інколи від вина та розмов
інколи втрачати рівновагу та забувати маршрути
інколи губити фотографії та нотатки
випадково чи навмисно
інколи самому губитись
щоб зрештою десь знайтись
щоб зрештою
бути (!!!) а не тільки «здаватись»
бо прокидаються не для того щоб знову заснути
та й покидають не для того аби повернутись
бо навіщо іти якщо не чекають
бо навіщо засинати якщо в самоті...▪♥▪
▪♥▪Ми повинні навчитись робити те, що відчуваємо, і тоді воно в
будь-якому випадку буде правильним...▪♥▪