Настя Ткачук

Основная информация

Идентификатор

66830691

Домен

id66830691

Верификация

Нет

Огонёк

Нет

Настройки приватности

Открытый профиль

Последнее посещение

7 лет назад (Веб-версия)

Бан и удаление

Нет

Вконтакте

https://vk.com/id66830691

Общая информация

Имя

Настя

Фамилия

Ткачук

Девичья фамилия

Нет данных или скрыто

Отчество

Нет данных или скрыто

Пол

Женский

Дата рождения

04 декабря 1992 (32 года)

Языки

Українська

Семейное положение

Нет данных или скрыто

Дедушки и бабушки

Нет данных или скрыто

Родители

Нет данных или скрыто

Братья и сёстры

Нет данных или скрыто

Дети

Нет данных или скрыто

Внуки

Нет данных или скрыто

Контактная информация

Страна

Нет данных или скрыто

Город

Ивано-Франковск

Родной город

Львів

Моб. телефон

Нет данных или скрыто

Доп. телефон

Нет данных или скрыто

Сайт

Нет данных или скрыто

Skype

Нет данных или скрыто

Instagram

Нет данных или скрыто

Facebook

Нет данных или скрыто

Twitter

Нет данных или скрыто

LiveJournal

Нет данных или скрыто

Жизненная позиция

Политические предпочтения

Умеренные

Мировоззрение

Нет данных или скрыто

Главное в людях

Нет данных или скрыто

Источники вдохновения

Нет данных или скрыто

Главное в жизни

Нет данных или скрыто

Отношение к курению

Нет данных или скрыто

Отношение к алкоголю

Нет данных или скрыто

Интересы и увлечения

Деятельность

студентка

Интересы

Нет данных или скрыто

Любимые фильмы

Сумерки

Любимая музыка

все крім металу

Любимые телешоу

Інтуіція, Інфошок

Любимые книги

Нет данных или скрыто

Любимые цитаты

Що посієш те й пожнеш. В жiнцi по справжньому може розiбратись тiльки одна людина - паталогоанатом! просто когда тебе волосы с лица убирают, знали бы вы, сколько в этом нежности, трепета и любви. уж побольше, чем в вашем "я люблю тебя". Удалить файл "люблю его"? Да. "Вы уверены?" Да. Файл используется. Пожалуйста, сначала разлюбите, потом удаляйте.

Любимые игры

Нет данных или скрыто

О себе

Я – жінка. Я травинка. Я роса. Я без кохання – як калина на морозі. Як чорний шовк, м’яка моя коса. Як дикий мед, горенять мої сльози. Я жінка. Я вродилася такою. Це задля тебе в мене руки білі, І голос плине тихою водою, І материнством квітне моє тіло. Я жінка. Я співуча, як струна. Ти лиш торкни – і озвуся синьо. Тебе чекаючи, була віки одна, І хочу народити тобі сина. Я – жінка. Я травинка. Я роса. Залиш мене. Й вернись до мене знову З любові народилася й краси, Народжувать і жить мені в любові… Імен моїх ніхто не назове, Бо я собі їх назбирала досить. Ні, я не та, що греблі рве, Я та, що їх будує і підносить. Не руйнувати – створювати світ. Його коріння, віти, лист і крону. Бо я – троянда, я вишневий цвіт, Я яблуко і виноградне гроно. І ваша ніч, і ваш весняний день, Наріжний камінь у будівлі храму, Що із моїх піднесено пісень, Хоч вашими збудовано руками. Та хто ж я? Хто? Себе питаю знов. Я та, що світло в темряву приносить, Бо я – весна, бо я - сама любов, Я жінка. І хіба цього не досить? Я жінка! Ви чуєте, люди, я свічка, Запалена Господом на віки. Неправда, що я – ребро чоловіче, Цю казку придумали чоловіки. Я – жінка, я річка бурхлива й неспинна, Що в повінь зриває верхи берегів. Хто каже, що я підкорятись повинна? Це ще одна вигадка чоловіків. Я – жінка. Природою створена пісня, Яку чоловік заспівать не зумів. Я мрія і спогад. Майбутнє й колишнє, Я щось незбагненне для чоловіків. Я жінка, як думка одвічна. На думку не можна надіть кайдани, Це ти мене в рабство продав, чоловіче! І грішна я стала з твоєї вини. Та я лише – жінка. Я прагну кохання. І все пробачаю тобі наперед. З твоєї криниці – я крапля остання, Для вуст твоїх згірклих – я липовий мед. Я – жінка. Я враз перекинусь на зілля, І гоїти рани візьмуся тобі. Я – непередбачена, незрозуміла, Я плачу від щастя, сміюся в журбі. Я – жінка. Я дійсно слабка половина, Нехай переможцям – лаврові вінки! ІСТОРІЮ ТВОРЯТЬ, ЗВИЧАЙНО, МУЖЧИНИ, АЛЕ, ЛИШЕ ТАК, ЯК ЗАХОЧУТЬ ЖІНКИ!